UZ Resilience Dispatch - прототип модуля підтримки рішень поїзного диспетчера

UZ Resilience Dispatch - прототип модуля підтримки рішень поїзного диспетчера під час раптового повного закриття залізничної дільниці. Демонстратор імітує одностороннє отримання даних про поточне поїзне положення, графік руху та наявні обмеження - без передавання команд до систем керування рухом. На основі цих даних модуль формує кілька технологічно допустимих сценаріїв реагування, порівнює та ранжує їх за прогнозованими наслідками: сумарною затримкою поїздів, кількістю конфліктів, завантаженням резервних напрямків і кількістю поїздів, для яких необхідно змінити графік. Остаточне рішення залишається за поїзним диспетчером.

Проблема полягає не у відсутності оперативної інформації: АРМ ДНЦ та МДЦ-У вже забезпечують відображення поїзного положення, ведення графіка виконаного і прогнозного руху, контроль пристроїв та підтримку керування. Однак у разі раптового закриття перегону або колії, особливо внаслідок пошкодження інфраструктури чи інших масштабних збоїв, диспетчер має в умовах жорсткого дефіциту часу порівняти декілька взаємозалежних рішень. Необхідно визначити станції утримання поїздів, їх черговість і пріоритетність, можливість відхилення потоків, врахувати зайнятість колій, пропускну спроможність, локомотиви та невизначений час відновлення руху. Формалізоване багатосценарне порівняння таких варіантів за єдиними критеріями наразі потребує додаткової підтримки, що збільшує навантаження на ДНЦ і ризик вторинних затримок.

Пропонується створити окремий модуль підтримки рішень, який працюватиме як надбудова до чинного АРМ ДНЦ, а не замінюватиме його. Модуль отримує знеособлені оперативні дані у режимі read-only, формує цифрову тінь поїзного положення та перевіряє можливі дії відповідно до технологічних обмежень. Для кожного збою система розраховує і порівнює три сценарії: відхилення поїздо- або вагонопотоку, регульоване утримання поїздів із визначенням черговості та комбінований варіант. Диспетчер отримує прогноз затримок, ризики, використані припущення і пояснення причин ранжування. Пілотування передбачається спочатку на синтетичних та знеособлених архівних сценаріях у режимі цифрової тіні, без впливу на фактичне керування рухом.

Участь у InnoTrans дасть змогу зіставити архітектури сучасних систем управління рухом і перетворити студентський демонстратор на технічно обґрунтовану концепцію пілота, сумісного з чинною роботою ДНЦ. Результатом стане не готова промислова система, а обґрунтована концепція пілотного рішення для УЗ: перелік необхідних даних, бібліотека сценаріїв масштабних збоїв, критерії порівняння рішень, порядок безпечної перевірки та доопрацьований демонстратор. У перспективі такий модуль може скоротити час підготовки диспетчерського рішення, зменшити навантаження на ДНЦ, зробити вибір сценарію більш послідовним і зрозумілим та підвищити стійкість організації руху під час надзвичайних ситуацій. Для Укрзалізниці потенційний ефект полягає у скороченні часу аналізу складної поїзної ситуації, зменшенні ризику вторинних затримок, прозорішому обґрунтуванні диспетчерських рішень та підвищенні стійкості перевізного процесу. Усі заявлені ефекти мають бути підтверджені під час пілотування; проєкт не передбачає втручання в контур безпосереднього керування рухом. Отримані знання також можуть бути використані для підготовки диспетчерів і моделювання нестандартних ситуацій у навчальному процесі.